Рискософия, страхование, культура
просмотров 678 ,

Довгаль А. Розвиток страхової та ризико-управлінської культури: міжнародний, вітчизняний досвід



Розвиток страхової та ризико-управлінської культури: міжнародний, вітчизняний досвід

А.Довгаль

 

Дуже часто ми чуємо, що проблеми з розвитком страхового ринку в Україні пов’язані з низькою страховою культурою населення. Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб’єктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого — страховики.

Ще сто років тому відомі різні види і способи страхування, які обумовлюються, з одного боку, характером збитків і небезпек, а з іншого – організацією самих страхових компаній. Проте, ще в дореволюційній Україні, можна сміливо сказати, що вітчизняна культура страхування йшла поряд з розвитком страхової галузі у всьому світі.

У ринкових умовах вітчизняним страховикам довелося створювати з нуля страхове співтовариство, традиції і імідж страховиків в очах співгромадян. Адже, я вважаю головною причиною низької страхової культури населення є його необізнаність і недовіра до страхових компаній.

Кожній людині завжди був властивий так званий закон «самозбереження» у разі небезпеки. Для одних це пов’язано з небезпечною роботою, де висока частка ризику, для інших наприклад зі старістю і зниженням працездатності. Підприємці побоюються, що при зміні ринкової кон’юнктури можуть не виправдатися розрахунки на отримання прибутку. Будь-яка людина може виявитися жертвою пограбування або катастрофи, що не так і рідко в наші дні, або раптово захворіти. У всіх вказаних випадках люди можуть вдатися до страхування, при якому спеціалізовані організації (страховики) збирають внески з громадян і організацій, що уклали з ними договори страхування. За рахунок таких внесків у страховика утворюється особливий страховий фонд, з якого при настанні визначеної, наперед обумовленої в договорі, події (смерті, втрати працездатності, знищення майна і т.д.) страховик сплачує застрахованій (або іншому, вказаному в договорі) фізичній або юридичній особі обумовлену суму, що як правило перевищує розмір внесків, що вносяться. Це, звичайно, не буде запобіжним фактором щодо настання несприятливого випадку, але можливо допоможе подолати його.

Відступаючи від основного контексту, і повертаючись до джерел страхування, то вважається, що саму ідею страхування придумали англійські купці, що зазнавали збитків із-за кораблів, що пішли в плавання і не повернулися. Купці вирішили, що у випадках загибелі і пропажі кораблів потрібно розподіляти понесений збиток порівну, а не залишати в біді одного. Для цього проводилися відрахування до загального фонду — якась частина від майна, що бере участь в експедиції. З цього фонду і виявлялася допомога.

Стосовно нашої країни та сьогодення, протягом останніх років досліджень на ринку з’явилося більше ніж достатньо страхових компаній, це свідчить лише проте, що страховий бізнес досить прибуткове фінансування.

Але, на мою думку, однією з важливих причин, чому люди не страхуються, є рівень добробуту більшості населення. На жаль, так склалося, що середнього класу населення дуже мало, більшість багатіїв і ще більша частина бідних, які навряд чи думають про те, як зберегти те що в них є, і убезпечити себе, їх голова зайнята лише тим, як прогодувати сім’ю і у чому піде їх дитина до школи. І їх теж можна зрозуміти.

Всім відомо, що до хорошого звикаєш швидко, наочні приклади навколо нас. Може тому люди і не звикли, що хорошого від наших страховиків ми бачили не багато? Так, безумовно, страхування необхідний елемент ринкової інфраструктури, воно компенсує збитки, без нього не можливо безперервне відтворення в економіці. Це все глобальні ідеї, прописані в підручниках. Не менш глобальні ідеї можна знайти в місії будь-якої страхової компанії. Однак на шляху від ідеї до реалізації багато настільки спотворюється, що людина одного разу застрахувавшись, може в наслідку проклинати той день, коли він повірив в доводи страхового агента.

Тому, про страхову культуру можна говорити тільки стосовно населення. Страхова культура повинна сформуватися по обидві сторони ринку. І поки страховики не піднімуть свою культуру на належний рівень безглуздо чекати цього від населення. А культура страховика це не тільки юридична точність у складанні договорів і правил страхування, віртуозність в актуарних розрахунках, але і якісне обслуговування клієнта на всіх етапах.

Отже, провівши дослідження міжнародних ринків страхування, можна зробити висновок, що для початку потрібно провести обізнаність населення, а вже потім приймати більш конкретні рішення стосовно залучення населення до страхування. Адже, як зазначалося вище, то рівень недовіри до страхових компаній дуже високий. Але, на сьогоднішній день, потрібно звернути увагу, що найбільш розвинуті ринки страхових послуг у США і Великобританії. Цьому сприяли такі фактори, як досконала законодавча база та віковий досвід, наявність міцних фінансово незалежних та конкурентоспроможних страхових компаній, їх високий професійний рівень, що забезпечує їх успішне функціонування як на внутрішньому, так і на світовому страховому ринку. Саме це посприяло припливу іноземного капіталу в інші галузі, оскільки іноземні компанії вже давно займаються страхуванням різноманітних ризиків.

У підсумку, я вважаю, що потрібно спочатку вирішити глобальні проблеми країни та її населення, а вже потім залучати громадян до страхування та страхової культури. Майбутнє страхових компаній в Україні є, але ще час їхнього розквіту не настав, потрібно ще повчитися у іноземних компаній. Формування розвинутого ринку страхових послуг в Україні завдяки врахуванню тенденцій і особливостей розвитку страхових ринків розвинених країн забезпечить сприятливі умови для ринкової трансформації та стабільний розвиток національної економіки, розвиток світової економіки та міжнародних відносин. Тільки дослідивши всі слабкі місця та володіючи повною інформацією про світові тенденції розвитку страхових послуг країн, що розвиваються, можна спрогнозувати тенденції розвитку в Україні.

banner ad

Поддержка Яндекс.Метрика © Страховой клуб КНЕУ