Рискософия, страхование, культура
просмотров 2 734 ,

Осадча Т., Хоменко А. Андерайтинг в страхуванні фінансових ризиків



Андерайтинг в страхуванні фінансових  ризиків

Студентки 4 курсу, 6508

Осадча Тетяна, Хоменко Аліна

 

Анотація: У  статті  розглядаються  питання  сутності  андерайтингу фінансово-кредитних ризиків,  його  ролі  в  страхуванні та в діяльності страхової компанії,  методи оцінки фінансово-кредитних ризиків, існуючі  проблеми оцінки ризику.

Ключові слова: фінансово-кредитні ризики, андерайтинг, дисперсія, концептуальні підходи, методичні підходи.

Підприємницька діяльність завжди пов’язана з ризиком. Як правило, найбільший прибуток приносять операції з високим рівнем ризику. Але, водночас, зі збільшенням рівня ризику зростає загроза втрати фінансової стійкості й банкрутства підприємства. Більшість не бажає втрачати власні накопичення, разом з цим, беручи до уваги різні зовнішні фактори нестабільності економічного стану нашої країни – набирає популярності страхування фінансових ризиків.

Перелік ризиків, які приймає на страхування страхова компанія впливає на формування збалансованого страхового портфелю. У цьому контексті андерайтинг є ключовою ланкою управління оперативною діяльністю страховиків.

Страхування фінансових ризиків є необхідним та вигідним як для страхувальника, адже це є додатковим засобом фінансування дорогих проектів і перекладання ризиків на страхову компанію, так і для страховика, який встановлює високий рівень франшизи (від 8 до 15% страхової суми), та досить високі страхові тарифи (середній тариф встановлюється на рівні 5-7% та вище залежно від ризиковості та строку страхування). [2] Саме тому страхування фінансових ризиків є перспективним,  а популярність даного виду страхових послуг продовжує тримати стабільну тенденцію на ринку (у 2011 році страхові надходження від страхування фінансових ризиків сягали 11%, 2012 – 10% і в 2013 році – 11% премій на страховому ринку). [5]

Відповідно до статистичних даних, страхування фінансово-кредитних ризиків займає  значну частку страхового ринку України, тому процес їх відбору, для прийняття в подальшому на страхування, значним чином пливає на фінансовий стан страховика. У зв’язку з  цим зростає потреба в дослідженні порядку проведення андерайтингу в страхуванні фінансово-кредитних ризиків.

Найбільш ґрунтовні дослідження у сфері страхового андерайтингу фінансових ризиків здійснюються як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями, серед яких Архіпов А.П., Клапків М.С., Журавка О.С., Петришин О.Т., Бланк І.А.

Метою статті є дослідження процесу прийняття й оцінки фінансового ризику, а також визначення основних факторів, які впливають  на розмір ціни послуги із страхування фінансово-кредитних ризиків.

Проаналізувавши дані Нацкомфінпослуг [5], що свідчать про рівень страхових виплат по фінансово-кредитним ризикам (Таблиця 1), можемо зробити висновок, що цей рівень нижче нормативного (<30%). Це свідчить про завищені тарифи на даний вид страхових послуг.

Таблиця 1

 

Рівень страхових виплат

І кв. 2013

4,00%

ІІ кв. 2013

4,20%

ІІІ кв. 2013

15,50%

ІV кв. 2013

3,70%

 

 
 

Як правило дуже низький рівень виплат горовить про те що розмір страхового тарифу значно завищено. Однією з причин недосконалого розрахунку кінцевого страхового тарифу, який зазначається в договорі страхування  є неналежний андерайтинг фінансово-кредитних ризиків, який потребує удосконалення, адже саме на одному з його етапів відбувається встановлення ціни за ризик.

Виклад основного матеріалу. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання та фінансово-кредитних установ піддається впливу багатьох ризиків, при чому з переходом до ринкової економіки, у зв’язку із збільшенням рівня конкуренції та кількості суб’єктів господарювання, цей вплив зростає.  У загальному «портфелі» страхової компанії, ризики, що впливають на фінансову діяльність організацій, відіграють значну роль, тому при прийнятті на страхування, їх виділяють в окрему групу під назвою «фінансові ризики».

Під фінансовими ризиками у страхуванні зазвичай розуміють ризик фінансових втрат, а також ризик упущеної вигоди страхувальником.

Страхування фінансових ризиків охоплює різні види страхування, що утворюють цілісний комплекс, який є складним та проблемним для андерайтингу. Розглядаючи визначення фінансових ризиків, у статті ми схиляємось до наступного: «фінансовий ризик» — частина комерційних ризиків, пов’язана з ймовірністю фінансових втрат внаслідок операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах. [1]

Для проведення андерайтингу, з’ясуємо, які види охоплює даний комплекс ризиків. Страхування фінансових ризиків — це сукупність видів страхування, які передбачають обов’язки  страховика виплатити відшкодування в розмірі повної або часткової втрати доходів, а також додаткових витрат страхувальника, викликаних зазначеними у страховому договорі ризиками.[2]

Страхові компанії отримують інформацію про можливий ризик, та в процесі андерайтингу досліджують його та визначають додаткові деталі.

Згідно з визначенням терміна «андерайтинг», наведеного в словнику термінів Міжнародної асоціації органів з нагляду за страхуванням (IAIS), андерайтинг [6] — це процес, за допомогою якого страхова компанія визначає, чи акцептувати пропозицію (заяву) страхувальника про укладання договору страхування, і якщо акцептувати, то на яких умовах.

До обов’язків андерайтера належить перегляд від імені страховика договорів страхування, аналіз ризиків при прийнятті на страхування конкретного об’єкту або фізичної особи, прийом на страхування (перестрахування) запропонованих страхових ризиків, визначення тарифних ставок та конкретних умов договору страхування, складання висновків про можливості (або неможливості) укладання договору страхування на певних умовах, формування страхового (перестрахового) портфеля.

Процес андерайтингу складається з наступних основних етапів:

1.Аналіз інформації про фінансово-кредитні ризики страхувальника та ознайомлення з його діяльністю на підставі поданої заяви;

2.Вибір найоптимальнішого методу та його застосування при оцінці фінансових ризиків;

3.Вироблення рішення про страхування об’єкта або відмову у страхуванні;

4.Визначення строків, умов та розміру страхового покриття, розрахунок розміру страхової премії. [7]

На першому етапі найважливішим є розуміння страховика з ким він буде мати справу при успішному підписанні договору страхування. Для цього страхові компанії формують бланки заяв, що підлягають заповненню страхувальником. В залежності від структури заяви та повноти отриманої інформації, андерайтер приймає рішення про прийняття ризику на страхування. Саме тому основною вимогою заяви є чіткість, повнота та лаконічність.

Для прикладу візьмемо заяву на добровільне страхування фінансових ризиків страхової компанії «Прогрес». (Рис.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Заява на страхування фінансових ризиків

 

 

 

 

На нашу думку, поданий бланк не надає повної інформації для андерайтера, а лише ідентифікує заявника (страхувальника) та перечислює можливі страхові випадки, що приймаються на страхування.

Для удосконалення заяви ми пропонуємо додати декілька пунктів:

  • інформацію про фінансові зобов’язання (термін, відсотки за користування і умови надання);
  • інформацію про контрагента:
    • прибутки (збитки) від господарської діяльності позичальника за останні п’ять років (для оцінки здатності позичальника повернути кошти, взяті в кредит);
    • інформацію необхідну для майбутнього договору страхування, яка б влаштовувала страхувальника (наявність франшизи, ліміт відповідальності страховика).

На наступному етапі найголовнішим є вибір методу, який точно вкаже на доцільність прийняття певного ризику на страхування, адже, основне завдання андерайтингу — аналіз і оцінка ризиків для подальшого їх прийняття на страхування, або відхилення, з метою формування збалансованого рентабельного страхового портфеля компанії.

Розглянемо основні сучасні напрями оцінки фінансових ризиків в загальній системі управління фінансовими ризиками. (Рис.2.)

Рис. 2. Система управління фінансовими ризиками

У сучасній економічній літературі зустрічається думка про чотири концептуальні підходи до оцінки фінансового ризику:

1)   Підхід, заснований на оцінці втрат в несприятливих ситуаціях

2)   Підхід, заснований на відображенні ризику, за допомогою показників варіативності,

3)   Підхід, що ґрунтується на концепції очікуваної корисності

4)   Підхід, заснований на аналізі чутливості. [4]

А  Бланк І.А. виділяє наступні основні методичні підходи для кількісного аналізу фінансового ризику:

  1. Економічно-статистичні
  2. Експертні
  3. Аналогові
  4. Оцінка рівня компенсації за ризик. [3]

 

В практичній діяльності найчастіше використовуються економіко-статистичні та аналогічні методи оцінки фінансово-кредитних ризиків. Тому проаналізуємо саме їх.

Серед економіко-статистичних методів оцінки фінансових ризиків виділяють наступні показники:

►     Рівень фінансового ризику характеризує очікуваний обсяг втрат:

УР = ВР * РП, де

УР – рівень фінансового ризику

ВР – імовірність виникнення даного фінансового ризику

РП – розмір можливих фінансових втрат при реалізації даного ризику.

►     Дисперсія характеризує ступінь варіації досліджуваного показника

, де

 — дисперсія,

— значення можливих варіантів очікуваного доходу досліджуваної операції,

— середнє очікуване значення доходу досліджуваної операції,

— можлива частота (імовірність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу по фінансовій операції,

п – кількість спостережень.

►     Середньоквадратичне (стандартне) відхилення також визначає ступінь варіації в одиницях вимірювання доходу:

, де

 — середньоквадратичне (стандартне) відхилення

— значення можливих варіантів очікуваного доходу досліджуваної операції,

— середнє очікуване значення доходу досліджуваної операції,

— можлива частота (імовірність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу по фінансовій операції,

п – кількість спостережень.

►     Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операції різняться між собою:

, де

 — коефіцієнт варіації

— середньоквадратичне (стандартне) відхилення

— середнє очікуване значення доходу досліджуваної операції.

Недоліками даного методу є те, що:

+          окремі рівневі показники не можуть бути агреговані по портфелю фінансових інструментів;

+          його неможливо використовувати в умовах нестабільних ринків, невеликому спектру спостережень;

+          даний метод вимагає великої кількості інформації.

Водночас, позитивними сторонами даного методу є те, що:

+          він враховує різні можливі варіанти розвитку ситуації;

+          надає можливість спрогнозувати ризики;

+          він є простим та непрацемістким в розрахунках.

Аналогові методи оцінки дозволяють визначити рівень ризиків по окремим, найбільш масовим фінансовим операціям підприємства.

Група методичних інструментів формування необхідного рівня дохідності фінансових операцій з урахуванням рівня ризику включає:

►     Визначення рівня премії за ризик:

, де

 — рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту

— середня норма дохідності на фінансовому ринку

— без ризикова норма дохідності на фінансовому ринку

— бета коефіцієнт, що характеризує рівень системного ризику по конкретному фінансовому інструменту.

►     Визначення необхідної суми премії за ризик:

, де

 — сума премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту,

— вартість (котирувана ціна) конкретного фінансового інструменту,

— рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту, виражений десятковим дробом.

►     Визначення (необхідного) загального рівня дохідності фінансових операцій з врахуванням ризику:

, де

 — загальний рівень дохідності по конкретному фінансовому інструменту з врахуванням ризику

— без ризикова норма дохідності на фінансовому ринку,

— сума премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту.

Варто виділити такі основні недоліки аналогового методу:

—     він не враховує можливі відхилення чи форс-мажорні ситуації, що матимуть вагомий вплив на рівень фінансового ризику;

—      «рівневі» показники не характеризують максимальну можливу суму збитку при настанні ризикової події, і відповідно не дозволяють страхуватися від фінансового ризику підприємства в повному його обсязі;

—     використання «рівневих» показників міри фінансового ризику в процесі його контролю на підприємстві є недостатньо надійним з таких фінансових інструментів, які чутливі до різних факторів ризику. В зв’язку з цим економісти звертають увагу на концепцію оцінки міри фінансового ризику на основі показника VAR (value-at-risk, «вартість ризику»).[3].

До переваг даного методу відносять те, що:

+      він враховує дохідність на фінансовому ринку та визнає ціну, яку кредитор погоджується заплатити за ризик,

+      даний метод охоплює відразу комплекс ризиків, що діє на об’єкт страхування;

+      він є більш наближений до фінансової ситуації на рику, тобто є спеціалізованим.

Отже, проаналізувавши найпопулярніші методи андерайтингу фінансово-кредитного ризику, ми вирішили, що вони не досконало оцінюють ризики при прийнятті їх на страхування, тобто не забезпечують гарантією андерайтера при остаточному виборі об’єктів на страхування.

Шляхом вирішення даної проблеми може стати створення нового методу, на основі аналогового, який включатиме всі позитивні моменти економіко-статистичного. А саме, ми пропонуємо до базових показників аналогового методу додати розрахунок відхилень очікуваного значення доходу досліджуваної операції, що врахує всі коливання, що відбуваються на ринку (аналоговий метод такого не передбачає).

Це дозволить усунути всі недоліки і удосконалити процес оцінки ризику. У свою чергу, комплекс даних методів спростить та пришвидшить роботу андерайтера, адже один з методів є непрацемістким у розрахунках, а інший охоплює вагому частку фінансового ринку. Новостворений метод ми пропонуємо назвати «метод аналогової оцінки в статистичних розрахунках».

Третій та  четвертий етап андерайтингу, якраз базується на  даних отриманих під час оцінки ризику. Якщо  отримані дані задовольняють страховика то, приймається рішення про укладання договору страхування та визначення його умов. Але ж  саме другий етап займає ключове місце в процесі андерайтингу оскільки саме під час кількісної та якісної оцінки ризику страховик може побачити, якими будуть можливі наслідки ризику і які дії необхідно повести, щоб зменшити вплив негативних факторів, які впливають на ризик, який приймається на страхування.

Підводячи підсумок.  На сьогоднішній час, в умовах кризи, ми спостерігаємо зростання впливу фінансово-кредитних ризиків, що потребують страхування. Через недосконалість процесу андерайтингу, страхові компанії приймають на страхування ризики, що призводять до значних збитків у майбутньому. Тому на нашу думку, слід удосконалити деякі з процес андерайтингу ризиків.

Для цього спершу слід розширити впровадження IT в сфері страхового андерайтингу, що дозволить підвищити якість андерайтингу та прискорити проведення необхідних розрахунків в  процесі оцінки ризику. Адже будуть створюватись комфортні умови для співробітників, спроститься доступ до інформації, з’явиться ефективний спосіб обміну даними між відділами страхової компанії, керівництво страхової компанії отримає можливість оперативно відстежувати дані, що характеризують фінансовий стан компанії в цілому, оцінювати ефективність роботи підрозділу андерайтингу.

Також деякі з етапів андерайтингу потребують удосконалення.

По-перше, слід розширити інформацію, що подається до страхової компанії при заповненні заяви на страхування. Для цього слід додати до стандартного бланку декілька пунктів, що надасть можливість точніше вивчити об’єкт страхування. Серед них є: інформація про наданий кредит (термін, відсотки і тіло кредиту); інформація про позичальника (прибутки (збитки) від господарської діяльності позичальника за останні п’ять років); інформація для майбутнього договору, яка б влаштовувала страхувальника (наявність франшизи, ліміт відповідальності страховика).

По-друге, розробка нових методів дозволить позбутися недоліків, які притаманні традиційним методам, вони зможуть об’єктивно прогнозувати поведінку економічної системи в умовах кризи, що в свою чергу дозволить мінімізувати фінансові ризики.

Підвищення якості страхового андерайтингу, за впровадження перелічених пропозицій дасть змогу зменшити не лише збитковість страхових компаній, а й покращити ефективність їх роботи.

 

Література:

  1. Вовчак О. Д. Страхова справа: підручник / О. Д. Вовчак. – К.: 2011. – С. 425.
  2. Архипов А.П. Андеррайтинг в страховании. Теоретический курс и практикум: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности / А.П.Архипов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 240.
  3. Бланк  И.А.  Управление  финансовыми  рисками / Бланк  И.А.  –  К.:  Ника-Центр, 2005. – 600 с.
  4. Николаев И.В. Методы оценки финансовых рисков экономических систем  в условиях кризиса // Финансовый менеджмент. – 2006. – № 6.
  5. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.dfp.gov.ua
  6. Офіційний сайт Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.iaisweb.org
  7. Страхування / Андерайтинг та його завдання [Електронний ресурс]: / Андерайтинг та його завдання — 2011. — Режим доступу: http://insins.net/insurance-services/91-anderrayting-ta-yogo-zavdannya.html
banner ad

Поддержка Яндекс.Метрика © Страховой клуб КНЕУ