Рискософия, страхование, культура
просмотров 508 ,

Бондарчук Анюта ІСТОРІЯ СТРАХУВАННЯ В МУСУЛЬМАНСЬКИХ КРАЇНАХ ТА МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЙОГО В НАС



Бондарчук А.

«Історія страхування в мусульманських країнах та можливості застосування його в нас»

Анотація. У статті досліджено сутність та особливості страхування в мусульманських країнах, визначено можливості щодо застосування такого в Україні.

Ключові слова: страхування, історія страхування, такафул, мусульманські країни.

«История страхования в мусульманских странах и возможности применения его в нас»

Аннотация. В статье исследована сущность и особенности страхования в мусульманских странах, определены возможности применения такого в Украине.

Ключевые слова: страхование, история страхования, такафул, мусульманские страны.

«The history of insurance in Muslim countries and the possibility of using it in our country»

Abstract. In the article the essence and characteristics of insurance in Muslim countries are investigated and opportunities to use this in Ukraine are identified.

Keywords: insurance history of insurance, takaful, Islamic countries.

Вступ

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Археологи знаходили чимало цінних речей, які дають змогу стверджувати, що вже у стародавні часи різні народи добре усвідомлювали необхідність спорудження спеціальних місць для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки.

Перші форми страхування було виявлено за дві тисячі років до нашої ери в законах вавилонського царя Хаммурапі, які передбачали укладання угоди між учасниками торгового каравану про те, щоб завдані збитки, яких зазнає будь-хто в дорозі від різних небезпек, розподілялися між усіма учасниками, а не тільки той, хто супроводжує.

Проте сучасного стану воно набуло значно пізніше і швидко почало розвиватися страхування на початку 20 століття. Саме в цей період воно стало невід’ємною частиною ринкової економіки у всіх країнах, мусульманських країнах у тому ж числі.

Складно сказати, коли мусульманський світ вперше зустрівся з інститутом страхування, проте деякі дослідники стверджують, що окремі форми страхування були відомі ще в доісламській Аравії.

Оскільки, як відомо, у мусульманському світі релігія – це не тільки віра, а і спосіб життя, то, звичайно, вона впливає і на формування інститутів страхування, їхню діяльність. Саме з цього погляду досвід цих країн є цікавим та незвичним для таких країн, як наша, де релігія не справляє значний вплив на сферу страхування, а можливість застосування даного досвіду може дати непередбачуваний результат. Саме в цьому ми і вбачаємо актуальність даної теми.

Досліджували історію страхування в мусульманських країнах багато дослідників, зокрема Рибнікова С. А., Райхер В. К., Саймон Арчер, Рифаат Ахмед Абдель Карим і Фолькер Нієнхаус та інші, які зробили великий вклад не тільки в пояснення сутності системи страхування в цих країнах, але й порівнювали з страхування у країнах Європи.

Виклад основного матеріалу

Історія страхування в мусульманських країнах почалася ще за часів існування Аравії. Так, існує думка, що інститут віри, або компенсація за вбивство, становив собою ранню форму страхування в мусульманських країнах.

Серед інших попередників страхування називають очисний податок закят. На нашу думку, не має ніяких підстав, що інститути віри чи закяту становлять собою страхування у найкращому вигляді, проте не потрібно недооцінювати їх важливість.

Страхові функції присутні і в системі взаємодопомоги, коли купці виділяли кошти в спеціальний фонд, який був створений на випадок, якщо хтось постраждав від розбійників чи інших негараздів.

У Середньовіччя мусульмани зіштовхувалися зі страховою практикою, коли брали участь у середньоморській торгівлі. Також, вони практикували морське страхування для кораблів, що відправлялися в Індії та Китай. Проте, варто зазначити, що купувалися не страхові поліси, а бараки – благословення Аллаха, які отримувалися через святих.

Агентів по продажу бараків можна було знайти у всіх великих портах, таких як Калікут, Малабарський порт, Зайтун. Сутність бараків полягала в тому, що покупець підписував боргове зобов’язання, де визначалася сума, яку він заплатить, якщо добереться до місця призначення, тобто, страхова премія виплачувалася не до того, а після того, як могла трапитися пригода. Така практика існувала до 17 століття.

Першим в мусульманському світі, хто дав правову оцінку морському страхуванню з точки зору шаріату, був відомий ханафітський юрист Ібн ‘Абідін (1784-1836). У своєму відомому творі «Відповідь спантеличеним: коментар на  «Добірні перли «» (Раддал-мухтар ‘ала Дурр ал-мухтар) Ібн ‘Абідін описав ситуацію, коли комерсант (власник вантажу), фрахтуючи судно у судновласника, крім вартості фрахту, виплачував додаткову суму, відому як Сукра (премія). З цієї суми в разі, якщо з кораблем щось відбувалося в дорозі, судновласник виплачував розумне відшкодування за заподіяну власнику вантажу збиток.

Сукра повинна була збиратися агентом від імені судновласника. Агент визначав і збиток, заподіяний комерсанту. При цьому, на думку Ібн ‘Абідін, навіть якщо судновласник (перевізник) виявив на це свою згоду, комерсант не мав права вимагати у нього відшкодування вартості майна, коли воно було втрачено не з вини перевізника.

Надалі мусульманські правознавці посилалися на думку Ібн ‘Абідін, оголошуючи нелегітимним не тільки морське страхування, а й інші види страхового захисту. Думка Ібн ‘Абідін лежала в основі судових рішень, що стосувалися страхування.

Новим поштовхом у розвитку страхування в мусульманських країнах став занепад Османської імперії і початок впливу європейських країн. Перші страхові компанії були відкриті у містах, де проживало багато християнського населення – в Смирні і Салоніках. Клієнтами цих компаній були в основному немусульманське населення.

Першою страховою компанією, заснованою відповідно з турецькими законами, була Osmanli Umum Sigorta Kumpanyasi (1893). Її засновником виступив Оттоманський Імперський банк (Banque Impйriale ttomane), що виконував функції центрального банку в імперії. Європейські страховики не обійшли увагою і Єгипет, який у другій половині XIX ст. формально був частиною Османської держави: до 1888 в Каїрі, Олександрії, Суеці та Порт-Саїді були засновані 134 представництва іноземних страхових компаній, з них половина належала англійцям.

У другій половині XIX століття страхові компанії з’явилися і в інших мусульманських країнах і регіонах. У 1879 р. в м. Танжері в Іспанському Марокко розпочала роботу іспанська «La Espaсola », а слідом за нею в 1880-і рр. — страховики з інших європейських країн: Німеччини, Франції, Великобританії. Британські компанії з’явилися в Південному Ємені («North British & Mercantile»). Як правило, вони спеціалізувалися на морському страхуванні, страхування від вогню і від нещасних випадків і працювали переважно в великих портових містах.

Діяльність страхових компаній потребувала змін у законодавстві. Так, 1905 року був прийнятий Закон про страхові компанії, який складався з 26 статей, проте він не відображав положення мусульманського права, а тому, при виникненні питання щодо легітимності страхування з точки зору шаріата, суд вирішував це питання.

У 1903 р американська страхова компанія «American Mutual Life Insurance» звернулася до Верховного муфтія шейху Мухаммеда ‘Абду (‘ Абдо) з питанням про легітимність страхування життя з точки зору шаріату. У своїй фетві мусульманський модерніст оголосив договір страхування життя дозволенним. Відома також інша фетва ‘Абду, в якій він порівнював страхування з операцією, заснованої на використанні механізму мудараба.

Однак думка Мухаммада ‘Абду була радше винятком з правила. Переважна більшість мусульманських правознавців (принаймні,  серед сунітів) слідом за Ібн ‘Абідін продовжувало відносити страхові операції до числа заборонених шаріатом угод.

Так, 1926 року Верховний суд по сімейних справах в Єгипті прийняв рішення про те, що договір страхування життя суперечить мусульманському праву.

Сьогодні ж у мусульманських країнах страхова система має назву такафул. Такафул — це система, створена для забезпечення захисту від стихійних лих і схожа на захист, що надається звичайною системою страхування. Оскільки звичайна система страхування не може служити ісламській уммі, такафул стає альтернативним рішенням. По суті, такафул є продовженням концепції взаємної допомоги, яка практикувалася арабами ще до Ісламу.

Принципи страхування “Takaful” є такими:

– співпраця власників полісів задля спільного блага;

– сплата внесків усіма власниками полісів для допомоги тим, хто потребує підтримки;

– розподіл збитків залежно від міри відповідальності серед членів общини;

– неможливість невизначеності внесків і компенсації;

– неможливість отримання переваг за рахунок інших.

Теоретично “Takaful” розглядається як форма кооперативного страхування, за якої члени вносять певну суму грошей до загального фонду. Метою є взаємодопомога. З роками відбулася комерціалізація “Takaful”, яка привела до створення декількох моделей, кожна з яких існує в певному середовищі.

Перша такафул-компанія була заснована в 1979 році в Судані. У тому ж році була створена Арабська страхова компанія, а потім «Дар аль-Маль аль-Ісламі» в Женеві в 1981 році. У 1983 році були створені «Люксембургська Ісламська Такафул-компанія» і «Бахрейнська ісламська Такафул-компанія». Як і ісламські банки, такафул-компанії розширили свою діяльність в мусульманських та західних країнах. Наприклад, в Сполучених Штатах була організований такафул-компанія під назвою «Перша Такафул-компанія США» (First Takaful USA). В кінці 2007 року налічувалося понад 130 такафул-компаній, що працюють у всьому світі, з них 59 операторів розташовувалися в країнах Ради співробітництва арабських держав Перської затоки.

У “Такафул”, як і в традиційному страхуванні, існують дві галузі страхування:

— Сімейний такафул ( family takaful ) − аналогія страхування життя;

— Загальний такафул (general takaful) − загальне страхування.

Такафул-операції можуть здійснюватися в усіх напрямках традиційного страхування. Таким чином, “такафул” являє собою систему, при якій учасники за рахунок власних коштів створюють спеціальний страховий фонд для надання взаємного фінансового захисту від певних несприятливих подій у житті.

У разі настання зазначеного страхового ризику в кого-небудь із учасників, з коштів фонду проводитися виплата страхового відшкодування. Отже, учасники страхового фонду поділяють всі ризики та збитки між собою. У разі появи дефіциту в фонді солідарну відповідальність за його покриття будуть нести учасники за рахунок власних (додаткових) коштів.

Тут присутній і майновий інтерес. Так, такафул –оператор зацікавлений в отриманні прибутку, а учасник, у разі настання несприятливих подій, розраховують на відшкодування збитків та отримання прибутку, якщо це передбачено договором.

Варто зазначити, що виділяються три основні моделі страхування «такафул»: кооперативна, комерційна та агентська. Розглянемо їх детально:

  1. Кооперативна модель спирається на братерство та взаємодопомогу. Такафул-оператор управляє коштами учасників, при цьому учасники мають право на 100 % надлишку. Прибуток від інвестування надлишку ділиться в обумовлених частках між оператором та учасниками. До розподілу обумовленої частки прибутку між учасниками компанія не може проводити будь-які відрахування. Всі витрати підприємства погашаються з її частки прибутку.

  2. Комерційна модель передбачає, що між оператором та учасником ділиться не тільки прибуток, але і надлишок в обумовлених пропорціях.

  3. Агентська модель полягає у тому, що страхова компанія виступає по-відношенню до учасників як агент. У агентської моделі оператор отримує від учасників фіксовану суму (комісію), яка покриває понесені ним операційні витрати і стягується з внесків учасників. На відміну від комерційної моделі, в агентській учасники несуть всі ризики. Але агент не претендує на надлишок.

Отже, як бачимо існує декілька моделей страхування «такафул», які поширені в мусульманських країнах. На наш погляд, найбільш адаптованою до шаріату є кооперативна модель, а найменш – агентська, оскільки передбачає винагороду оператору.

На нашу думку, дані моделі хоч і можуть бути застосовані в нашій країні, проте існує цілий ряд перешкод. Зокрема, законодавство в Україні регулює комерційне страхування, тобто, з метою отримання прибутку, тоді як такафул не націлений на це. Також, низка операцій з комерційного страхування є харамом. Тому тут існують певні перешкоди.

Висновки

Отже, страхування в мусульманських країнах зародилося ще до нашої ери у первісних формах. Проте сучасного виду воно набуло в 20 століття.

Складність розвитку страхування в мусульманських країнах пояснюється тим, що воно повинне відповідати шаріату і більшість операцій, які є звичними у страховій практиці європейських країн для мусульманських є харамом, тобто гріхом. Оскільки ці країни живуть за Кораном, то таке порушення є для них принциповим і тому, розвиваючи страхування за європейським напрямком, воно б зазнало краху.

Сьогодні ж у мусульманських країнах страхова система має назву такафул. Такафул — це система, створена для забезпечення захисту від стихійних лих і схожа на захист, що надається звичайною системою страхування.

У “Такафул”, як і в традиційному страхуванні, існують дві галузі страхування:

— Сімейний такафул ( family takaful ) − аналогія страхування життя;

— Загальний такафул (general takaful) − загальне страхування.

Варто зазначити, що виділяються три основні моделі страхування «такафул»: кооперативна, комерційна та агентська. На наш погляд, найбільш адаптованою до шаріату є кооперативна модель, а найменш – агентська, оскільки передбачає винагороду оператору.

На сьогоднішній день на ринку такафул-страхування діє 165 агентств, а обсяг премій складає приблизно 7,5 млрд. Щодо України, то розвиток такафул-страхування на території України матиме ряд переваг, зокрема: зміцнішає зв’язок України з мусульманським світом, покращаться моральні цінності страхувальників. Проте, застосування такого має ряд перешкод, що пов’язано з особливістю діяльності даних компаній: відсутність законодавства, яке б регулювало їх діяльність, висока конкуренція та відмінні традиції у нашій країні.

Список використаної літератури

  1. Бараболя Н. Я. Пошук оптимальної моделі ісламського страхування «такафул» для кримських татар в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pck.kneu.edu.ua/?p=377

  2. Беккин Р. И. Страхование в мусульманском мире: к истории вопроса/ Р. И. Беккин// Проблемы современной экономики, 2013. — №1. – С. 267-269.

  3. История и развитие исламской системы страхования (такафул) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://islam-today.ru/ekonomika/istoriya_i_razvitie_islamskoj_sistemy_straxovaniya_takaful/

  4. Кулик О.  Історія становлення та стан розвитку страхових ринків Болгарії, Польщі, Румунії, Словаччини, Туреччини та Угорщини. [Текст] / О. кулик // Страхова справа. — 2007. — №3. — С. 48

  5. Плиса В.Й. Страхування. Навчальний посібник / К. : Каравела, 2005.- 392 c.

  6. Шірінян Л. В. Досвід розвитку мікрострахування в країнах Азії/ Наукові праці НДФІ, 2012. — №1 (58). – С. 95-104.
banner ad

Поддержка Яндекс.Метрика © Страховой клуб КНЕУ