Рискософия, страхование, культура
просмотров 441 ,

Банки як канал просування страхових продуктів



Батусов В.О.,

студент ФМ, 3 курс, спец. 6507»Маркетинг»,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

 

Банки як канал просування страхових продуктів

Актуальність

Глобалізація та інформатизація усіх сфер суспільного життя відіграє важливу роль у розвитку партнерства між банківськими установами та страховими компаніями не лише в Україні, а й за її межами. Вдосконалення відносин між банками та страховими компаніями зумовлене необхідністю поглиблення інтеграційних процесів з метою створення конкурентоспроможних продуктів і більш якісного задоволення потреб клієнтів у фінансових послуг.

 

Постановка проблеми

Світова фінансова криза загострила проблеми страхового ринку України, такі як: низька фінансова надійність і платоспроможність страховиків; недостатні обсяги капіталізації та низька ліквідність активів страхових компаній; недостатній контроль і регулювання перестрахових операцій; обмеженість функцій Держфінпослуг стосовно регулювання страхового ринку. Тому кооперація банків та страхових компаній є новим напрямом вирішення даних проблем.

Співпраця банків зі страховими компаніями є ефективним спосіб пом’якшення конкурентної боротьби за ресурси на фінансових ринках. Страхова компанія для банку дуже важливий партнер, адже придбання поліса страхування ризиків є кроком до покращення роботи банківських установ та перенесення ризиків на страхову компанію. Концепція банкострахування полягає в кооперації банків і страхових компаній для координації продажів, об’єднанні страхових і банківських продуктів, каналів їхнього розподілу або використання спільної клієнтської бази, а також доступу до внутрішніх фінансових ресурсів партнера.

 

Історична довідка

Першим випадком економічної співпраці страхової компанії і банку була морська позика. Відповідно, дана фінансова операція бере початок  у Греції в 4 столітті до н. е. Позику в сумі 3000 драхм було видано на рейс з Афін до Босфору і на повернення до Афін. Торгові міста Середземномор’я часто використовували так звану морську позику протягом багатьох століть. Разом з позикою купець повертав кредитору додаткову суму, яка могла значно перевищувати суму середнього лихварського процента. Виплата такої позики залежала від успіху (її сплата вимагалась тільки у разі вдалого закінчення морської подорожі, тобто за відсутності страхового випадку).

Угода фіктивної купівлі-продажі вперше згадується у1234 році. На підставі фіктивної угоди купівлі-продажу, кредитор умовно купував предмети, що транспортуються. Даний договір передбачав розрахунок по закінченню подорожі. Додатково укладалася ще одна угода, в якій зазначалось, що у разі успішного закінчення подорожі попередня угодаа підлягала анулюванню без жодних фінансових втрат для сторін. Оплата товарів, як і страхова виплата, проводилась у випадку, якщо подорож була провальною, тобто майно, яке фіктивно куплене, було пошкоджене або знищене. Винагорода фіктивного покупця, а фактично кредитора чи страховика, за прийняття на себе ризику встановлювалася додатково і, як правило, оплачувалася попередньо.

Схожий договір з елементом страхування життя, що має форму більш наближену до сучасного розуміння банківського страхового продукту є транзакція «покупка ренти». ЇЇ сутність полягала у тому, що одна сторона надавала іншій грошову суму, обтяжуючи її натомість обов’язком періодичної сплати певних квот (рент), або по завершенні подорожі, чи протягом певного періоду, або ж до смерті зацікавленої особи. У цьому випадку пожиттєва рента була елементом страхування (страхування життя), тоді як два перші види ренти становили форму сплати проценту з капіталу.

У розвинених країнах  період бурхливого розвитку «сучасного банкострахування» припадає на 80-ті роки ХХ ст. Значний вплив на нього мав розвиток лібералізації та глобалізації. Саме в цей період кооперація банківського та страхового бізнесу та формування відповідної бізнес-системи стала актуальним для розвитку світової економіки, особливо для України і розвинених країн.

На сучасному фінансовому ринку простежуються 2 основні тенденції – інтеграційна, показником якої є концепція так званих «загальних фінансів» і дезінтеграційна, яка проявляється у концепції спеціалізації (фінансові продукти чи група клієнтів) .

 

Виклад основного матеріалу

Термін «bancassurance» в перекладі з французької означає продаж страхових продуктів через мережу відділень банків й дослівно перекладається як «банківське страхування» або скорочено «банкострахування» (banque + assurance). Німецький аналог цього терміну – «allfinanz», який українські експерти трактують як «загальні фінанси».

Під банківським страхуванням слід розуміти продаж страхових продуктів через мережу банків. Проте є і інші поширені визначення банкострахування, як, наприклад, асортимент фінансових послуг, які можуть одночасно задовольнити як банківські, так і страхові потреби клієнтів  або залучення банківських установ в процес виробництва, маркетингу та збуту страхових продуктів.

Останніми роками простежується тенденція до універсалізації банківської діяльності, яка передбачає надання банками всього спектру фінансових послуг. Поєднання банкострахових продуктів зручне для споживачів, бо забезпечує їм більш широкий вибір послуг. Для банків це означає зростання продажів і встановлення тісних стосунків із клієнтом порівняно із звичайним наданням послуг.

 

Переваг и та недоліки «bancassurance»

Переваги Недоліки
·        низька собівартість розподілу страхових продуктів;

·        можливість здійснення страховою компанією фінансових операцій в банку на пільгових умовах;

·        розширення клієнтської бази;

·        диверсифікація каналів збуту;

·        укріплення бренду.

·        сприйняття банками страхових послуг як другорядних;

·        комплексні продукти не завжди містять найвигідніші умови для клієнта;

·        зниження якості страхових продуктів;

·        залежність учасника від іншого сильнішого суб’єкта.

 

Основними напрямами взаємодії банків і страхових компаній є:

  1. Страхування депозитів.

У 1934 році в США було створено Федеральну систему страхування депозитів, що стало першим і величезним кроком у сфері страхування депозитів. Головним завданням ССД є забезпечення захисту вкладників і забезпечення фінансової стабільності. В Україні ССД забезпечується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

  1. Страхування кредитів.

Активні банківські операції, насамперед видача кредитів, характеризуються високим ризиком неповернення коштів, що обумовлює необхідність формування правильної та ефективної системи управління кредитними ризиками. Особливе місце в даній системі приділяється страхуванню, до якого відносять страхування застави, належить позичальнику рухомого (автокредитування) або нерухомого (іпотека) майна та ін.

В свою чергу страхування банківського кредиту ділиться на 2 види:

  • страхування непогашення кредиту – страховиком є банк, а об’єктом страхування є відповідальність усіх чи окремих позичальників (фізичних та юридичних осіб) перед ним за вчасне і повне погашення кредитів та відсотків за користування ними протягом терміну, встановленого в договорі страхування;
  • страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту – договір укладається між страховою компанією і кредитоодержувачем, об’єктом страхування є відповідальність позичальника перед банком, що видав кредит, за своєчасне і повне погашення кредиту (або кредиту та відсотків по ньому).

Основні форми співпраці банків і страхових компаній:

  1. Форма початкової співпраці полягає у наданні страховою компанією послуг не тільки клієнтам, але й банкам, в свою чергу страхові компанії не можуть існувати без банківських установ (кредитування, розрахунково-касове обслуговування).
  2. Форма агентських відносин полягає у використанні агентської мережі банків для збуту страхових продуктів.
  3. Форма кооперації – партнери утворюють договірний альянс з урахуванням інтересів усіх учасників для досягнення поставлених цілей..
  4. Форма контролю (злиття та поглинання) – банк повністю чи частково купує або засновує страхову компанію.
  5. Фінансовий супермаркет – банк і страхова компаніє тісно пов’язані між собою не лише на рівні фронт-офісних структурних підрозділів, що забезпечують спільне використання каналів продажів фінансових послуг, але й на рівні загального бек-офісу.

 

Асортимент страхових продуктів в найбільших банках України

  Автострахування Страхування життя Медичне страхування Страхування майна Страхування подорожуючих Страхування операцій з карткою Страхування ризиків неотримання візи Страхування цінних речей
Креді Агріколь Банк ü ü ü ü ü ü    
Райффайзен Банк Аваль   ü ü ü        
Кредобанк ü ü   ü ü   ü  
Правекс-Банк ü   ü ü ü     ü
ОТП Банк ü     ü ü ü   ü
Укрсоцбанк ü ü   ü ü      
УкрСиббанк ü ü ü ü ü      
ПУМБ       ü ü     ü

[Джерело: Власні дослідження]

Висновок

Співпраця банків та страхових компаній є вигідною і для споживачів послуг останніх. Зазвичай, вигоди клієнтів проявляються в зручності при отриманні послуг, а також економії коштів та часу на їх оформлення. При цьому, недоліком bancassurance може бути падіння довіри до банківської установи з боку тих клієнтів, які вважатимуть інтегровані продукти непотрібними чи нав’язливими. Факт розголошення банком конфіденційних даних клієнтів, останніми також сприймається з недовірою. Успішність інтеграції в багатьох випадках залежить від здатності банка та страховика вчасно реагувати на загрози, які існують на фінансовому ринку і безпосереднім чином можуть вплинути на економічні інтереси фінансових посередників. Хоча сьогодні банки і страхові компанії працюють в складних умовах, але банківське страхування в Україні має досить великий потенціал для розвитку.

 

Література

  1. Котловський В.С., Неізвестна О.В. Банківські операції: навчальний посібник. — К.: Кондор, 2011.
  2. Краевая А. Когда банк гораздо больше, чем просто банк // Банковская практика за рубежом.–2006.-№2.
  3. Яцентюк О. Особенности банковского страхования: мировой опыт и российские реалии /Страховое дело. — 2006. — №2.
  4. Капилюк О.І., Музичка О.М. Банківські операції. — К. : Центр учбової літератури, 2012.
  5. Кожевникова И.Н. Взаимоотношения страховых организаций и банков. – М.: Анкил, 2005.
  6. Румянцев А. Перспективи розвитку банківського страхування // Банкір. — № 1(31). — 2010.

 

banner ad

Поддержка Яндекс.Метрика © Страховой клуб КНЕУ